Виталий Портников: ОДКБ не поможет: Путин Казахстан не вернет в СССР

На протяжении многих лет Организация договора о коллективной безопасности (ОДКБ) выглядела скорее как очередной формальный институт, который должен подчеркнуть лояльность бывших советских республик к Москве. Организация практически не участвовала в разрешении реальных конфликтов на постсоветском пространстве. Она не отзывалась на призывы о помощи своих членов, когда те оказывались в состоянии реальной войны с соседями – , например, Армения с Азербайджаном.

Далее текст на языке оригинала

Однак тепер усе змінилося: саме декорація ОДКБ використана як запровадження фактично російського військового контингенту до Казахстану. (Військові угруповання інших країн-учасниць організації нечисленні і не гратимуть жодної ролі у спецоперації), пише Віталій Портніков для radiosvoboda.org.

При цьому варто нагадати, що війська ОДКБ можуть бути задіяні на території однієї з країн об’єднання лише у тому випадку, якщо цій країні загрожує зовнішня загроза. Жодних доказів того, що в Казахстані діють якісь екстремісти та терористи з інших країн президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв не надав. По суті, він назвав терористами та екстремістами власних співвітчизників та закликав на боротьбу з ними чужі армії.

Я навіть не заперечуватиму того, що серед учасників казахстанських протестів можуть бути справжні радикали. Досвід обох українських Майданів свідчить, що радикали обов’язково з’являються у будь-якому протестному середовищі. Як і провокатори. Однак ці обставини не мають до мандату ОДКБ жодного стосунку. «Миротворчі сили» організації не мали жодного права з’являтися на території Казахстану без пред’явлення доказів того, що проти цієї країни вчинена зовнішня агресія.

І це – гарний урок тим, хто вважає, що Україна колись мала реальний зовнішньополітичний вибір між НАТО, ОДКБ та позаблоковим статусом. Російська агресія проти України почалася саме тоді, коли Україна мала позаблоковий статус, а більшість громадян країни виступала проти приєднання України до НАТО. Якби Україна приєдналася б до ОДКБ, то не варто сумніватися – російські десантники з’явилися б у Києві якщо не у 2004 році, то вже напевно у 2013 році. Щоб допомогти Віктору Януковичу боротися з «екстремістами» та «терористами» – адже риторика Януковича щодо повсталих українців анітрохи не відрізнялася від риторики Токаєва щодо повсталих казахстанців.

Рішення про введення російського контингенту в Казахстан нагадує, як радянські війська в 1956-му влаштували розправу над народом Угорщини, в 1968 році розправилися з «Празькою весною» у Чехословаччині, а в 1979 році окупували Афганістан. І щоразу в Кремлі говорили про «терористів» та «екстремістів», які не дають мирним громадянам «будувати соціалізм». І щоразу звинувачували «світову реакцію» у змові проти Радянського Союзу та його союзників.

Але при цьому в самих країнах, яким Москва хотіла «допомогти», більшість населення ставилася до окупантів з неприхованою ненавистю. Не маю сумніву, що так буде і в Казахстані.

Нові російські «миротворці» не зможуть покінчити із прагненням жителів цієї країни самим відповідати за її майбутнє та стануть важливим поштовхом до посилення процесу виникнення національної та державної ідентичності, Путін і Токаєв не зможуть повернути Казахстан у радянське минуле, навіть за допомогою контингенту ОДКБ.


Источник: www.obozrevatel.com