Що потрібно Україні, щоб витіснити армію РФ: оцінка військового експерта

Коли ЗСУ зможуть розпочати контрнаступ та звільнити захоплені РФ території? Що для цього потрібно? І чи є шанс повернути Москву та Київ за стіл переговорів? Інтерв’ю DW із австрійським генералом.

Заява президента України Володимира Зеленського про стратегічну перевагу ЗСУ над російською армією по всій лінії фронту та швидке звільнення всіх захоплених українських територій, зроблена ним 13 червня у вечірньому відеозверненні, викликала великий резонанс в Україні та за її межами. DW поговорила з австрійським експертом з військово-політичних питань, екс-керівником Інституту зміцнення миру та управління конфліктами Академії національної оборони Збройних сил Австрії генералом Вальтером Файхтінґером про те, чи має Україна можливість перемоги у війні з Росією військовим шляхом і що для цього необхідно.

DW: Президент України Володимир Зеленський заявив про швидке звільнення окупованих Росією територій. Чи дійсно Україна має шанс військовим шляхом відвоювати всі свої території?

Вальтер Файхтінґер: Виходячи з оцінки поточної ситуації, я вважаю абсолютно нереальним, що Україна зможе відтіснити російські війська по всій лінії фронту та витіснити їх із країни. Це цілком суперечило б ходу дотеперішніх воєнних дій.

Однак я чудово розумію, чому президент Зеленський говорить про це. Йдеться, зрештою, про існування України та суверенітет, тобто про контроль над усією українською територією, частину якої було втрачено у 2014 році після російської анексії Криму та боїв у сепаратистських районах на сході України. Наразі внаслідок бойових дій втрачено ще більше.

Бажання України відвоювати всю територію, звісно, ​​абсолютно зрозуміле з погляду міжнародного права. Наскільки реально досягти цього військовими засобами — інше питання. Я не бачу реальних шансів для цього протягом найближчих кількох тижнів або, можливо, навіть місяців.

Як би ви оцінили сьогоднішнє становище на фронті? Чи можна сказати, що хтось із двох сторін має стратегічну перевагу?

Наразі перевагу явно має Росія, яка намагається захопити територію на північний захід від Луганська, а українські сили тримають оборону. Ще один рух спостерігається на північ від Харкова, де Україна, вочевидь, уже має перевагу, певною мірою відтіснивши російські війська до кордону. Аналогічна ситуація склалася і на південному заході в районі Херсона, де українським силам також, мабуть, вдалося досягти принаймні локальних успіхів. Але це не змінює загальної картини.

Росія вже захопила 20 відсотків площі України. Україна щосили намагається відвоювати території і майже щодня звертається до західних держав, особливо до США та Німеччини, з проханням надати сучасну бойову техніку, щоб відбити можливу великомасштабну атаку з російського боку або здійснити контрнаступ. Не виключено, що протягом найближчих кількох тижнів фронт може стабілізуватися і обидві сторони будуть використовувати наступну фазу для підготовки або до нападу, або до оборони.

Вже надходить інформація про те, що російські солдати частково створюють оборонні споруди на межі завойованих територій, що вони риють окопи, готують оборонні позиції. Це говорить про те, що на другому етапі Росія поки що задовольнятиметься утриманням захоплених територій,  військовим захистом і русифікацією, що включає, наприклад, роздачу російських паспортів або запровадження російської мови як офіційної.

На тлі військових навчань у Білорусі, що нещодавно розпочалися, і ракетного обстрілу Києва 5 червня деякі військові аналітики заговорили про можливість повторного нападу Росії на столицю України. Чи реальна, на вашу думку, ця загроза?

Наразі немає жодних ознак того, що російські війська мають намір атакувати Київ та спробувати його захопити. Росія використовує ракети для бомбардування окремих цілей в українській столиці. Але це не велика атака, а демонстрація того, що можна впливати на Київ і не захоплюючи його. Ракетні обстріли міських районів, звичайно ж, вкрай болючі для столиці. Але її захоплення російськими військами абсолютно нереальне — Росія просто не має для цього сил.

Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк назвав конкретні обсяги важких озброєнь, які, за його словами, необхідні Україні для закінчення війни. До цього числа входять тисяча гаубиць калібру 155 міліметрів, 300 реактивних систем залпового вогню, 500 танків, 2000 одиниць бронетехніки та тисяча дронів. Чи може Захід забезпечити Україну такими обсягами зброї? Наскільки реалістичні ці очікування?

Я не виключаю готовності Заходу постачати цю зброю. Адже вже неодноразово наголошувалося, що Україні у цій ситуації необхідно надати максимальну допомогу. І ці обсяги, в принципі, доступні. Проте знадобляться місяці для того, щоб вся ця зброя потрапила до України. Поки українських військовослужбовців навчать поводженню з цим військовим обладнанням, поки його доставлять до країни, поки воно дійде до потрібного місця і зможе бути задіяне в бою.

Здатність України до масованих контратак, враховуючи все вище згадане, з’явиться не раніше, ніж за кілька місяців. При цьому ще слід враховувати, що йдеться про лінію фронту завдовжки понад 2 тисячі кілометрів. Це означає, що контрнаступ буде можливим не по всій довжині, а з акцентом на певні ділянки, які на сьогодні вважаються найважливішими для України.

Президент США Джо Байден назвав напад Росії на Україну замахом на існування української держави. Чи за цих умов не виявиться, що західне важке озброєння прийде в Україну надто пізно?

Не думаю, що існуванню України загрожує небезпека — вона все ще контролює 80 відсотків своїх територій, і влада країни може здійснювати там свої звичайні повноваження. Українці повністю підтримують свій уряд та щодня демонструють волю до захисту країни. Та й з суто військового погляду Росія нині неспроможна здійснити справді великі атаки. Російські війська неабияк виснажені тими військовими діями, які вони здійснили на сьогодні.

Чому постачання важкого озброєння в Україну здійснюється так повільно?

Перший момент — логістика. Йдеться про багатотонне обладнання, частина якого поставляється з Америки або з країн, розташованих за сотні та тисячі кілометрів. Потім озброєння не стоять десь в очікуванні відправки в Україну. У деяких випадках це потребує серйозної реструктуризації в арміях тих країн, які передадуть Києву свої озброєння. Наприклад, у Німеччині зараз сперечаються про те, чи відправляти озброєння безпосередньо в Україну чи здійснити так званий круговий обмін, коли німецька зброя вирушає до Греції, а грецька потім — до України.

У будь-якому випадку, все це надзвичайно складно та надзвичайно довго. І, звісно, ​​треба враховувати внутрішньополітичну ситуацію в окремих країнах. Кожна з них має свої закони про експорт зброї, які в деяких випадках потребують схвалення парламенту. Іншими словами, існують різні фактори, що пояснюють затримку постачання озброєнь. Але здебільшого це питання політичної волі та того, чи розуміють політики, наскільки серйозною є ситуація в Україні.

Ви бачите цю політичну волю у західних політиків?

Окремі держави ще мають простір для маневру. Політичну волю, наприклад, Польщі я оцінив би на рівні 100 відсотків. У Сполучених Штатів вона також є значною. Проте США, звичайно, демонструють обережність, бо бояться, що якщо вони відправлять Україні важкі озброєння, вони можуть вразити територію Росії, і тоді це стане проблемою прямого характеру між РФ та США. Іншими словами, велика політична увага приділяється питанню про те, яке саме озброєння постачається Україні і що з ним можна зробити, тому позиція західних союзників іноді видається трохи нерішучою.

Чи є якийсь шанс переконати Україну та Росію сісти за стіл переговорів? І хто б, на вашу думку, міг це зробити?

Зараз обидві сторони все ще вірять, що вони можуть досягти значних змін на свою користь військовим шляхом. У такій ситуації немає шансів переконати їх розпочати переговори по суті. Спроби розпочати переговори робляться регулярно, але російська сторона не виявляє до цього жодної серйозної готовності. Україна, своєю чергою, також наголошує, що вона, як і раніше, хоче змінити ситуацію, покладаючись на військових, і вигнати Росію з країни. У такій ситуації жоден посередник не в змозі досягти успіху — хоч би як він не намагався. Тому, перш ніж відчиняться двері для дипломатії, необхідно, щоб ситуація якимось чином прояснилася на полі бою.

Джерело: Українська служба DW


Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Читайте Korrespondent.net в Google News

Війна Росії з Україною

У ФРН Шольца критикують за мовчання про постачання зброї

СюжетВторгнення Росії в Україну. Онлайн

СюжетЄвропейський квартет у Києві: беззаперечна підтримка України на шляху до ЄС

СюжетПереговори України та Росії. Онлайн

ООН: У світі понад 100 мільйонів біженців і переміщених осіб

Источник: korrespondent.net