Автор Братського поцілунку. Що потрібно знати про Дмитра Врубеля

Художник Дмитро Врубель народився в СРСР, а 2010 року виїхав з Росії до Берліна. 14 серпня він помер у Німеччині.

Братський поцілунок, просто Поцілунок і навіть Поцілунок смерті, — це варіанти назви однієї й тієї картини-графіті Дмитра Врубеля, яку він написав прямо на Берлінській стіні. Фрагмент Стіни став основою художньої галереї просто неба East Side Gallery в берлінському районі Фрідріхсхайн. І картина Врубеля тут – головний артефакт. На провокаційному шедеврі знято пристрасного поцілунку генсека ЦК КПРС Леоніда Брежнєва і лідера НДР Еріха Хонеккера.
 
Перший варіант графіті художник створив у 1990 році і підписав російською та німецькою: «Mein Gott, hilf mir, diese tödliche Liebe zu überleben» або «Господи! Допоможи мені вижити серед цього смертного кохання!». З СРСР запросили п’ятьох художників – для того, щоб зробити першу у НДР виставку сучасного радянського мистецтва. До падіння Берлінської стіни графіті у ньому були лише із боку Заходу. Врубель став одним із першопрохідників зі Сходу.
 
«Сюжет» запозичений із фото кореспондентки газети Frankfurter Allgemeine Барбари Клем, зробленому на святкуванні 30-річчя НДР. За 10 років до падіння Берлінської стіни тодішні генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв та генсек ЦК СЕПГ Ерік Хонеккер закріпили братерську любов між СРСР та НДР довгим та міцним поцілунком. Графіті радянського художника стало одним із символів падіння Берлінської стіни.
 
У 2009 році під час реставрації частини Стіни, відомої сьогодні як East Side Gallery, одну з найяскравіших картин було видалено. Розгорілася неабияка дискусія про те, чи відновлювати її чи ні. Більшість художників не хотіли малювати свої картини заново, побоюючись, що галерея перетвориться на подібність до Діснейленду для туристів, а також того, що виділені на відновлення кошти втечуть у чужу кишеню. Проте Дмитро Врубель знову прибув до Берліна і за кілька тижнів відтворив Братський поцілунок. Сьогодні він – на своєму старому місці, у межах міста. І саме ця культова картина №25 на Берлінській стіні є, мабуть, найпопулярнішим у німецькій столиці фотомотивом – хіба що після Бранденбурзьких воріт та рейхстагу.
 
Врубель — це про «підірвати мозок»
 
У 2010 році Дмитро Врубель із дружиною, художницею Вікторією Тимофєєвою, та сином переїхав із Росії до Німеччини. Останнім часом вони розробляли виставки з використанням технологій віртуальної реальності і в 2018 році відкрили свій 3D-проект для доступу широкому загалу — щоб люди в містах, де немає Лувру чи Ермітажу, теж могли долучитися до мистецтва. «Бути в Берліні та виставляти свої роботи в Росії у віртуальній реальності — це приголомшливе відчуття», — зізнався Дмитро Врубель в одному з інтерв’ю DW. У художника завжди виходило йти в ногу з часом і використовувати нові технології, тому що «сучасний художник має бути сучасним у всьому».
 
За допомогою спеціальних комп’ютерних програм творчий тандем Врубеля та Тимофєєвої створив виставкові простори та «розважив» у них картини. Відсутність цензури, можливість демонструвати мистецтво з політичним підтекстом та широка доступність 3D-виставок – головні причини, які спонукали художників трансформувати свої роботи у віртуальну реальність. Експозиція доступна на платформі Steam. За допомогою окулярів віртуальної реальності можна побачити близько 100 монументальних полотен у натуральну величину: проект «Толстоєвський», «Євангельський проект», «Щоденник художника» та реконструкція квартирної виставки радянських часів. Екскурсію «проводить» аватар Дмитра Врубеля — спритний хлопець у футболці, що стрибає від картини до картини та емоційно розмахує руками. У планах Дмитра Врубеля було створення «Музею події», який мав висвітлювати та осмислювати важливі новини з позицій мистецтва.
 
Художник мріяв про перетворення на найбільший арт-простір у світі… Луб’янки! «Найперша велика виставка сучасного російського мистецтва має бути на Луб’янці — як у будівлях «штазі». Луб’янка має стати найбільшим арт-сквотом у світі. Але спочатку потрібно вивезти всі ці документи «рейхсканцелярії» на архівування», — сказав в’язень Дмитро Врубель. інтерв’ю DW.
 
Як російський художник став німецьким піратом
 
Щоб бути ближчими до проблем рядових німців, незабаром після переїзду до Берліна Врубель вступив до Партії піратів. Пірати виступали за легалізацію «піратства» в інтернеті, м’яку наркополітику, запровадження виборчого права для всіх мешканців Німеччини (незалежно від громадянства) тощо. «Вони мені близькі за духом, тому що хочуть активно змінювати суспільство та вирішувати проблеми, про які традиційні партії не в змозі думати через своє консервативне мислення», — прокоментував тоді своє рішення Врубель.
 

Читайте Korrespondent.net в Google News

Источник: korrespondent.net